Вересневі думи, спогади і мрії
Заплітає осінь в золоту косу.
Добре, як у тебе серце не старіє,
Добре, коли вмієш відчувать красу.

Щедра і яскрава осені палітра
Ллє веселки барви в тиші лісовій,
У вінок мелодій привітань сьогодні
З радістю вплітаю щирий голос свій.

Зичу я здоров'я й творчої наснаги,
Батьківська криниця силу хай дає.
Щиро вдячна богу я за те,
Що в мене отакий прекрасний односелець є.

Поет не зраджує своїм уподобанням, пишається справжнім патріотом рідного слова, родини, рідної землі. До речі, останній образ понад сорок разів зустрічаємо на сторінках нової книги, він є ключовим, тому і назва « Земля Моя …» є цілком органічною і вмотивованою.
Справжньою окрасою збірки стали, написаних разом із другом дитинства Кирком Андрієм Андрійовичем,
якому автор присвятив поезію « Міцною дружбою горджусь ».
Любителів гумору порадує розділ « Лантух реп'яхів» ,
Читайте та насолоджуйтесь!
Приємних хвилин спілкування з новим                  другом - новою книгою!

Із світлини, що на обкладинці, на нас дивляться            « надзвичайно милі, лагідні очі – голубі озерця, що проникають в душу і полонять серце »
А гаптована невтомними руками люблячої дружини сорочка-вишиванка так пасує, молодить і ще більше підкреслює небесну блакить задумливо замріяних очей.
Не вчаться на поетів –
То від Бога…
Ці слова харків'янина М. Побеляна чомусь завжди спадають на думку, коли потрапляю у чистий неповторний світ справжньої Поезії.
Не стала винятком третя поетична збірка Віктора Васильовича Геращенка. Збірка, яку ти, любий читачу, тримаєш зараз у руках і, щиро сподіваюсь, не відкладеш на полицю чи у шухляду, доки не прочитаєш від початку і до кінця, як це зробила я.
Прочитаєш і порадієш з того, що автор цих щирих, серцем писаних рядків, твій земляк; що його, як і тебе, зростила і надихнула на творчість рідна коломацька земля, « милий предків край – справжній диво-рай…». У тебе, як і ліричного героя, слобожанські стежки, « чебрецями повиті,       сріблом-росами вмиті, » знов покличуть на зустріч з дитинством, у чарівний світ юності, першого несміливого кохання, яке й досі теплом озивається у посивілих скронях.
                              З безмежною любов'ю до автора
                       Любов Павинська, учитель вищої категорії, учитель методист української мови та літератури Коломацького ліцею